Я люблю хороші ресторани і готелі по одній простій причині: вони стараються! А фігові ресторани і гамнянисті готелі не стараються. Тому, все просто, непотрібно туди ходити.

Але є і ще один секрет!
Потрібно уникати і розкішні ресторани та готелі. Тому що вони стараються, але вже в якійсь безглуздій і нікому не потрібній площині. Золото та ліпнина подобаються вчорашнім трактористам та дояркам. За золотом та ліпниною нічого не стоїть і цим сьогодні нікого не здивуєш. Ресторани, де тобі після кожного ковтка вина підливають, де тарілка важча за страву у ній, тішать самолюбство директорів ковбасних заводів, але це все псевдо-турбота.

Наприклад, мені у готелі не потрібно відкривати двері, не потрібно меню подушок чи меню ванн чи меню тапочок, я це прекрасно зроблю сам, навіть краще, непотрібні дешеві вистави із награною турботою. У готелі мені потрібно чистий і просторий номер, із розетками і стабільним Wi-Fi, щоб усі технічні функції працювали. У ресторані мені не потрібні розмальовані тарілки, хитромодні назви страв, пафосні інтер’єри. Мені потрібна свіжа, якісна і смачна їжа по адекватній ціні…

Коротше, правило таке: потрібно вибирати завжди середній сегмент, який відповідає ціна/якість. Тому що коли дешево – це просто проходняк на кожен день, сердній сегмент це старання і турбота, а дорогий варіан – це як правило порожні понти і дешеві вистави.

А ви як думаєте?