гроші

Одного разу один молодий чоловік потрапив на східний базар. Походивши по рядах, побачив, як дід продає великий, спілий, соковитий виноград.

– Почому виноград? – запитав він

Старий назвав суму. Дешево, – подумав хлопець – і відразу поліз за грішми.

Дід відразу перемінився в обличчі та махнув рукою:

– Не діставай грошей, не продається.

– Чому?! – здивувався молодий чоловік.

Але продавець мовчав…

Згодом підійшла жінка, запиталась ціну – дід назвав суму, вона починає торгуватися. Через дві хвилини вони сторговуються, старий зважує виноград, додає туди ще й віддає.

– Дідусь, – говорить парубок, – ну скажіть мені, що не так? Чому мені не продаєте, а жінці – навіть із верхом? Адже я навіть не торгувався!

Аксакал єхидно зщулився, погладив бороду.

– Тому й не продав! Молодий ти ще. Ну зрозумій: я цей виноград виростив, труд в нього вклав, піт свій, поливав, збирав, тепер продаю. Шкода мені його віддавати! А інша людина – вона гроші заробила. Із трудом заробила, напевно, нелегко вони їй дісталися! Вона теж не хоче їх віддавати. Поторгуємося ми, зійдемося в ціні, щоб нікому не кривдно було – і тоді мені від її грошей щастя буде, вона їх охоче віддасть. І я їй зверху навіть виноград додам, аби-но тільки їй добре було!

Дід ще раз єхидно подивився на покупця.

– А ті, хто не торгується, грошей не цінує. Або дісталися легко, або украв – нехороші це гроші, не повинні вони легко даватися. І мені від них щастя не буде! Не буду я краще зв’язуватися з такими грішми…